file000931h-zh2ic.jpg
Георгій Манчуленко  04.01.2017 13:23:02

Націоналізація неплатоспроможного «Приватбанку». Хто відповідатиме за його банкрутство?

   16 грудня 2016 року увечері Президент України зустрівся з Ігорєм Коломойскім та іншими акціонерами (власниками) комерційного банку «Приватбанк» для обговорення його плачевного фінансового стану. Зустріч закінчилася після опівночі згодою акціонерів на перехід їхнього банку у власність держави. Про додаткові деталі таких тривалих і важливих перемовин українським громадянам не повідомлялося, як, зрештою, й про саму зустріч, факт котрої лише побічно підтверджували окремі високопосадовці.

                                             РНБО, уряд, НБУ: націоналізація «Приватбанку»

   18 грудня (неділя, починаючи з 21:00) 2016 року відбулося засідання РНБО України (присутніми були також члени уряду), де розглядалося питання націоналізації публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Приватбанк» та було прийнято відповідне рішення, введене в дію Указом Президента України № 56072016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 грудня 2016 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників» від 18 грудня 2016 року. В п. 1 рішення РНБО згадуються також ухвалені 18 грудня 2016 року рішення Правління Національного банку України (НБУ) і Ради з фінансової стабільності, які відсутні (може їх взагалі не існує?) в переліку документів, оприлюднених офіційними інтернет - ресурсами цих державних структур.

   18 грудня 2016 року, після вказаного рішення РНБО, Кабінет Міністрів України (КМУ) прийняв постанову № 961 «Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи», якою націоналізував неплатоспроможний «Приватбанк»: «…на підставі пропозиції Національного банку щодо капіталізації за участю держави, рішення Ради з фінансової стабільності (вказаних пропозиції і рішення немає в публічному доступі: дивіться вище інформацію про засідання РНБО – примітка моя), враховуючи зобов’язання власників істотної участі банку (лист від 16 грудня 2016 р.) та виходячи з необхідності забезпечення стабільності фінансової системи і захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, Кабінет Міністрів України постановляє

   2. Установити, що:

   держава в особі Міністерства фінансів придбаває акції ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у повному обсязі за одну гривню;

   після виконання абзацу другого цього пункту з метою відновлення та забезпечення стабільної роботи ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» держава в особі Міністерства фінансів бере участь у його додатковій капіталізації шляхом придбання акцій додаткової емісії існуючої номінальної вартості на суму, що не перевищує розміру мінімальної потреби в капіталі, розрахованої Національним банком.

   3. Міністерству фінансів…

   здійснювати для забезпечення виконання абзацу третього пункту 2 цієї постанови випуск облігацій внутрішньої державної позики в розмірі до 116 800 000 000 гривень із строком обігу до 15 років та відсотковою ставкою доходу на рівні не вище 10,5 відсотка річних із подальшим внесенням їх від імені держави в оплату за акції додаткової емісії ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»…».

                                                                БанКформування і влада

   В  постанові № 961, як бачимо, є посилання на зобов’язання власників істотної участі банку, викладені ними у листі від 16 грудня 2016 року, про котрі українцям, на жаль, нічого достеменно не відомо, бо влада, напевно, не вважає за потрібне розказати своїм громадянам – її утримувачам, що перед державою зобов’язалися зробити власники «Приватбанку», які разом з керівниками вказаної банківської установи, створивши банКформування, довели його до банкрутства.

   Лише в спільній заяві Міністерства фінансів та Національного банку щодо рішення про входження держави до капіталу ПАТ «Приватбанк» від 19 грудня 2016 року коротко зазначено: «…акціонери надіслали лист до Кабінету Міністрів України з проханням про входження держави у капітал ПАТ «Приватбанк». Цим листом акціонери зобов’язались реструктурувати кредити, надані банком юридичним особам, з урахуванням вимог Національного банку до 01 липня 2017 року». В цій же заяві вказано: «Держава була змушена взяти на себе відповідальність за подальшу долю Приватбанку та його клієнтів, не допустити поглиблення його проблем. На жаль, проблеми у банку накопичувалися вже багато років та посилилися останнім часом. Основною їх причиноюстала невиважена кредитна політика банку, що призвела до втрати банком капіталу.

   Понад два роки Національний банк вів роботу із акціонером у напрямку розробки та виконання плану докапіталізації. Проте план виконано не було.  При цьому Національний банк України встановив, що на сьогодні загальна потреба Приватбанку в капіталі становила 148 мільярдівгрн».

   «Приватбанк» дійсно мав проблеми вже давно, ще до війни України з Росією: про них говорили, правда не дуже голосно, окремі фінансисти. Підтвердженням цьому, крім вже процитованої спільної заяви Міністерства фінансів та Національного банку, є й офіційний документ від 19 грудня 2016 року – «Коментар Президента України щодо переходу «Приватбанку» у власність держави», де він, зокрема, наголосив: «В основі нашого рішення – порятунок банку та гарантування права власності на свої фінансові ресурси для всіх, хто розмістив їх у цій установі…

   Проблеми «Приватбанку» накопичувалися роками. В умовах війни та економічної кризи вони ще більше загострилися. Акціонери не знайшли ресурсів для виконання обов'язкової програми докапіталізації. А чинна бізнес-модель, очевидно, себе вичерпала.

   Виникла пряма загроза як самому банку, так і всій банківській системі України. Це очевидно нам самим. І з цього приводу протягом останніх шести місяців серйозну стурбованість постійно висловлювали наші ключові фінансові партнери – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку та інші».

   В заяві Прем'єр-міністра Володимира Гройсмана щодо переходу ПАТ«Приватбанк»у стовідсоткову власність державивід 19 грудня 2016 року сказано: «За оцінками Національного банку України, розрив між сформованими резервами та кредитним ризиком станом на грудень сягнув майже 150 мільярдів гривень, що поставило під загрозу подальше обслуговування клієнтів банку. В першу чергу, мова йде про понад 3 млн пенсіонерів, понад 500 тисяч студентів та 1 мільйон 600 тисяч соціально незахищених громадян. Мова також йде про більше трьох з половиною мільйонів зарплатних рахунків, про обслуговування 500 тисяч фізичних осіб-підприємців. Зрозуміло, що ситуація з ПриватБанком могла мати вкрай негативні наслідки для усієї фінансової системи України. Таким чином, учорашнім рішенням ми захистили майже 20 млн клієнтів банку, 20 млн громадян України і також фінансову стабільність нашої держави».

   Виходить, що згадані Президентом України міжнародні фінансові інституції вже півроку били на сполох, а влада тільки наприкінці 2016 року почала діяти. Як це пояснити? Чому, незважаючи на наявність багаторічних бід у «Приватбанку», що випливає з озвучених різними високопосадовцями офіційних коментарів, не вживалося ефективних заходів для виправлення ситуації в тому ж 2014 чи 2015 році? Чого центральна владна система зволікала? Домовлялася?

                         Кожному українцю – «подарунок» замість соціальної справедливості

   Голова НБУ Валерія Гонтарева, говорячи про приватбанківські проблеми, в ефірі програми «Свобода слова» на телеканалі «ICTV» 19 грудня 2016 року підкреслила: «Ми пропонуємо списання 32 мільярдів грн – це ті гроші, які пов’язані з акціонерами банку, і це ті гроші, які не відносяться до поточних депозитних рахунків. 116 мільярдів грн будуть віднесені до державного боргу. Обслуговування держборгу буде відображено у бюджеті». Як вам таке подобається, адже бюджет наповнюється платниками податків?!

   За підрахунками співробітників інтернет - ресурсу «Ліга.net», виходячи з розміру фінансової «дірки» у 148 мільярдів грн, для її «латання» кожен український громадянин має сплатити 3 тисячі 474 грн (вдумайтеся, кожен із приблизно 44 мільйонів: оце «подарунок») чи іншими словами: сума докапіталізації «Приватбанку» складає 2,3 річних бюджетів Міністерства оборони України або 2 роки імпорту газу (прогнозні дані бюджету 2017 року); за неї можна купити 296 000 однокімнатних квартир середньої цінової категорії або 1 122 українські танки «Оплот». Для загалом бідної (з купкою олігархів, як от коломойскіє, пінчукі, та розкошуючих можновладців: моя публікація «Або незалежність, або олігархи!» розказує про них) воюючої країни наведені цифри є вбивчими! Різнобарвне олігархічно - нуворишівське сміття наживається за рахунок грабунку України, а компенсують збитки від пограбування звичайні її громадяни. Отака соціальна «справедливість», попри діючу Конституцію України, стаття 1 якої стверджує: «Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава»!

   Заступник Голови НБУ Олег Чурій 22 грудня 2016 року в інтерв’ю Укрінформу заявив: «На жаль, це було погане рішення, але краще з можливих. Держава програла. Вона витратить 116 мільярдів гривень на капіталізацію за рахунок збільшення свогодержборгу...Кожному націоналізація коштує 3 тисячі».

   Націоналізація – це одержавлення раніше недержавної власності. Якщо ця власність мала фінансові збитки, то після націоналізації вони лягають тягарем на державу, себто – на українських громадян, бо, як я вже зазначав у своїй статті «Про нюанси візиту Прем'єр - міністра України до Чернівців», держава немає своїх фінансів.

                                                             Коломойскій & партньори:

                              наші проблеми сталі вашімі, но наші богатства осталісь нашімі

   «Українська правда» («УП») 22 грудня 2016 року опублікувала матеріал «Що стоїть за націоналізацією ПриватБанку. Версія екс-правління», де зазначається: «Постулат 1. «Дырка 148 миллиардов» образовалась не в результате вывода денег, а резкого и, как мы считаем, неоправданного изменения правил игры от НБУ

   На самом же деле этот разрыв образовался в результате того, что НБУ резко и, как мы считаем, несправедливо изменил политику учета залогового имущества…

   В чем суть этих изменений? НБУ разрешил считать залогами только то имущество, которое можно оформить в ипотеку (примерно так же, как хрущевку в спальном районе)…

  Постулат 3. НБУ отменил международные стандарты определения связанных лиц и начал относить к связанным лицам всех подряд

   Регулятор объявил, что МСФО его не интересует, он будет самостоятельно, «экспертно»определять, какие лица называть связанными…

   «Эксперты» из НБУ начали относить к связанным предприятиям чуть ли не всех подряд, кто когда-либо ужинал с акционерами банка…

   Постулат 4. НБУ использовал рефинансирование, выданное ПриватБанку на покрытие оттока депозитов, как инструмент давления

   Согласно своему же постановлению НБУ должен был снизить ставку (кредитну – примітка моя) и для нашего банка, но под разными предлогами так это и не сделал…

   Постулат 5. Государство инициировало ряд информационных атак, которые приводили к панике среди наших клиентов

   Наши клиенты начали изымать деньги в таком темпе, что пережить это уже было невозможно…

   Главный постулат. С приходом к власти, Гонтарева вела целенаправленную политику по уничтожению нашего банка.

   Помимо приведенных в этой статье фактов, НБУ каждый день придумывал новые способы, как помешать нашей работе…

   Конечно, важную роль сыграло личное отношение Гонтаревой к Игорю Коломойскому. По Киеву ходят легенды о том, как сильно она его ненавидит, и как она давала понять, что готова на все, чтобы разрушить его бизнес.

   Многие также часто ссылаются на то, что МВФ, ВБ и прочие международные организации приветствовали решение о национализации нашего банка. Мол, это якобы указывает на то, что все справедливо. Это ошибка. Все эти организации привыкли доверять данным от центральных банков. Вполне ожидаемо, что когда НБУ так откровенно манипулировал цифрами, наши международные партнеры с готовностью соглашались на вариант национализации.

   Также заметим, что от этой политики НБУ в первую очередь выиграли банки с российским капиталом. Примечательно, что с момента начала войны против России доля капитала российских банков (включая «люксембургскую» Альфу) увеличилась почти в два раза…».

   Після прочитання версії колишніх керівників банку складається враження, що НБУ та його Голова (попри критику, інколи й справедливу, інших їхніх дій) тільки тим і займалися, щоб навмисно зруйнувати лише один «Приватбанк», нашкодити його вкладникам та підставити під удар фінанси держави і всю владу на чолі з Президентом України. Схоже на диверсію других чи шизофренію перших, тобто авторів опублікованого «УП» матеріалу, відповідно?

   Телевізійна служба новин (ТСН) 23 грудня 2016 року оприлюднила письмовий коментар Ігоря Коломойского – власника телеканалу «1 + 1», якому належить ТСН: «…1. Я хочу поблагодарить Кабинет Министров и лично Владимира Гройсмана.

   Как вы знаете, в результате последней волны клиентской паники, спровоцированной прежде всего действиями НБУ, мы были вынуждены обратиться к Кабинету Министров с предложением о передаче «ПриватБанка» государству.

   Я считаю, что премьер-министр и его команда проявили настоящее мужество, приняв это непростое решение. Если бы они не решились на этот шаг, это поставило бы под угрозу всю финансовую систему Украины.

   2. «ПриватБанк» стал жертвой произвола НБУ.

   У «ПриватБанка» был сбалансированный обеспеченный кредитный портфель, подтвержденный международным аудитом. Однако НБУ, постоянно меняя свои собственные нормативы, придумывал все новые и новые способы искусственного снижения капитализации банка.

   Затем они начали рассказывать о мифической дыре в 150 миллиардовгрн, 97% связанных кредитов, о том, что все деньги украдены или выведены в офшоры. Хотя все эти цифры они получили в результате произвольного изменения учетной политики.

   Нормальные центробанки помогают банкам в тяжелое время, такое как экономические кризисы, оккупация или война. Наш же регулятор использовал все возможные приемы, чтобы додавить «ПриватБанк». И, к сожалению, у него это получилось.

   3. Самое важное, что в результате принятого решения не пострадали клиенты банка.

   Как бы тяжело и обидно ни было, в течение всех переговоров мы помнили, что самое главное – это клиенты «ПриватБанка». Мне смешно слышать высказывания, что Коломойский кого-то шантажировал, угрожая обрушить «ПриватБанк». Мы защищали наш банк до последнего, но ровно до того момента, пока мы не почувствовали угрозу для клиентов. А в остальном, история расставит все по своим местам.

   Ну, и чтобы закончить на мажорной ноте, я выражу надежду, что новый акционер в лице государства и новое правление, возглавляемое господином Шлапаком, будет высоко нести знамя «ПриватБанка», найдет общий язык со всеми клиентами банка, сохранит и приумножит его высокие стандарты. Я надеюсь, что новый менеджмент не толькодостойно встретит в следующем году 25-летие банка, но и заложит основы для празднования его 50-летия.

   Спасибо за внимание».

   Можна ще було б додати: «Занавєс опускаєтся. Наші проблеми сталі вашімі, но наші богатства, нажітиє нєпосільним трудом, осталісь нашімі» (маленьке уточнення: нєпосільний труд – це фактично грабунок українців). Тільки, крім «наїздів» на державу та НБУ (Гонтареву), як і у версії екс - правління «Приватбанку», Коломойскій подякував особисто Прем’єр - міністру України Володимиру Гройсману (незважаючи навіть на те, що він теж говорив про «дірку» в майже 150 мільярдів грн) та уряду, за прийняте рішення. Хоча КМУ, НБУ і РНБО, де під головуванням Президента України й було прийнято принципове рішення про націоналізацію (саме на його основі КМУ ухвалив постанову № 961), – це теж держава. Крім того, згідно п. 18 статті 85 Конституції України Верховна Рада України призначає на посаду та звільняєз посади Голову Національного банку України за поданням Президента України, тобто керівник НБУ є людиною глави держави.

   Коломойскій & партньори (так «піклувалися» про клієнтів свого банку, що довели його до ручки), не визнаючи жодної вини (прорахунку) зі свого боку, б’ють тільки по державі в особі НБУ на чолі з Валерією Гонтаревою. Б’ючи по ній, вони завуальовано б’ють і по Президенту України.

   Вбивають клин?

                                                          Кара винуватцям буде чи ні?

   Враховуючи викладене, хто відповідатиме кримінальним покаранням (зверніться до мого матеріалу «Фільтрація, або Таких «правоохоронців» – на мило!») за доведення до банкрутства «Приватбанку» – власники та колишні керівники, тобто банКформування, конкретні владні персони – представники держави, як стверджують Коломойскій & партньори, чи невинні українські громадяни своїми грошима? Людей цікавить одне: винуватці (тут – внутрішні й одночасно окремі зовнішні з кількома громадянствами) мають бути встановлені, хто б вони не були, і жорстко покарані, щоб іншим не кортіло діяти в обхід закону – кожне порушення вимагає відповідної кари, від кого би воно не виходило, інакше в Україні порядку не буде. Якщо відповідатимуть лише громадяни власними заощадженнями, то це свідчитиме про ще один договорняк між олігархами (жоден з яких законним чином досі не приведений до тями, упиваючись власною безкарністю: не схоже й на те, щоб Коломойскій став першою ластівкою) та владою (прочитайте мою публікацію «Ні розуму, ні совісті?»). Невже українці стерплять чергову наругу над собою?

   Після націоналізації ПАТ КБ «Приватбанк» влада зобов’язана сказати,яку частку капіталу на українському фінансовому ринку займають російські банки, цим самим спростувавши або підтвердивши сказане його колишніми керівниками, бо їхнє звинувачення є дуже серйозним.

«Всесвітня павутина» зберегла це фото для нащадків.

   Україна воює з Росією – загарбницею Криму й частини Донбасу – зовнішньою винуватицею горя українського народу, відбиваючи її збройну агресію хай навіть у вигляді АТО, чи не воює, а співпрацює?!



Рекомендовать запись
Оцените пост:




Мої фото


Метки

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31

Blog Live
ОБОЗ.ua