file000931h-zh2ic.jpg
Георгій Манчуленко  09.08.2018 18:02:12

«Друзі» України? Угорський та польський зрізи

   У своїй праці «Друзі» України?» я писав: «Угорщина… – в мовно-освітянських справах (від окремих… політиків звучать і територіальні претензії до України)…, Польща – у історичних питаннях хочуть заставити Україну дивитися на ці справи виключно через їхні окуляри. Такого не має статися в жодному разі».

   «Угорщина, належачи до ЄС, разом із Росією безпідставно тероризує Україну через мовну статтю Закону «Про освіту».

   …й декотрі інші європейські країни… схожим чином «дружать» з Україною», – вказує моя робота «Скріпальскоє дєло і двоякість дій Заходу. Так – правильній позиції Президента України! Ні – непрофесіоналізму його владних соратників!».

                                                                       Угорський зріз

                                                                                   1

   «Дружня» політика Угорщини щодо України у контексті ультимативної мовної політики в інтересах українських угорців із вимогою їхнього навчання рідною мовою на всіх етапах, починаючи від дитячого садка й закінчуючи вищою освітою, та блокування через це зближення нашої Батьківщини з НАТО є абсолютно недалекоглядною і грає на руку ворожій усьому демократичному світу, включно із НАТО й ЄС, Росії та заодно має згубні наслідки для самої угорської меншини, що проживає на українській благодатній землі. Підтвердженням цьому є слова голови комітету експертів Європейської Хартії регіональних або меншинних мов Весни Крніч-Гротіч, сказані нею у інтерв’ю «DW», оприлюдненому 19 червня 2018 рок під назвоюу «Експертка РЄ: Угорці в Україні пишаються, що не знають української»: «…представники нацменшин повинні розуміти, що в їхніх інтересах інтегруватися у суспільство. Пригадую, коли я відвідувала регіон в Україні, де проживають угорці, то там люди пишалися тим, що не знають державної мови. Це неправильно. Адже ці люди будуть просто виключені з суспільства. І що вони робитимуть? Вони просто виїдуть з країни. А цього ставатися не повинно». От вам й фактична відповідь офіційному Будапешту на його безпідставні вимоги до України.

                                                                                  2

   А ось під якою цікавою назвою «Це угорська земля, але українська держава» – мер прикордонного Берегова Золтан Бабяк» інтернет-видання «Gazeta.ua» 8 червня 2018 рокуопублікувало інтерв’ю із Берегівським міським головою, котрий є представником Демократичної партії угорців України. Саме так Золтан Бабяк каже про Закарпаття: «Це угорська земля, але українська держава». Виявляється, що в Закарпатській області України (чи може і вся ця область?) є угорська земля, незважаючи те, що на Закарпатті віками жили русини-українці, а якої думки про сказане Золтаном Бабяком українська влада обласного та центрального рівня, включно з СБУ?

                                                                                  3

   Тепер знайомимося із позицією ще одного представника української влади – Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, котру 22 червня 2018 року оприлюднило інтернет-видання «ЄП» в інформаційному повідомленні «Закарпатці угорського походження мають залишатися на 100% угорцями – Клімкін»: «Ми самі зацікавлені в тому, щоби наші громадяни угорського походження на 100% залишалися угорцями». Тільки Міністр чомусь не сказав, що в першу чергу вони мають бути на 100% українськими громадянами й повністю відданими Україні.

   І ще…

                                                                                  4

   22 червня 2018 року «ЄП» опублікувала інформації «Угорщина знизила рівень вимог до України щодо закону про освіту» та «Угорщина дала згоду на саміт Україна – Грузія – НАТО, але блокує двосторонній саміт», в яких зазначена наступна позиція Міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто після завершення першого раунду консультацій між уповноваженими українськими й угорськими представниками: «Ми намагалися не дискутувати про те, як закон (про освіту – примітка моя) зробить більш ефективним вивчення української мови. Ми лише просимо проте, щоби це не заважало інтересам угорськомовної меншини. Це – наше єдине прохання… Пані Міністр (освіти України Лілія Гриневич – ЄП) заявила, що Україна поважає і виконає всі рекомендації Венеціанської комісії… Ми були раді це чути, але обіцянки мають бути виконані…  

   Рішення угорського уряду є однозначним. До того часу, як рекомендації Венеційської комісії будуть виконані, ми не можемо підтримувати зближення України з НАТО…

   Кілька тижнів тому я зустрівся у Вашингтоні з паном Помпео (Державним секретарем США – примітка моя), але я йому розповів, що ми не маємо нічого проти , щоби в рамках саміту відбулося засідання щодо безпеки на Чорному морі, на яке запросять Президента України».

   Шановні читачі, зверніть особливу увагу на сказане Міністорм закордонних справ Угорщини про український освітній закон та єдине угорське прохання, бо далі буде ще цікавіше…

                                                                                  5

   Тепер ознайомимося із матеріалом «ЄП» від 25 червня 2018 року «Я не хочу повторення війни між Угорщиною та Україною»: інтерв’ю Петера Сійярто»: «Раніше ви вимагали також скасувати мовну норму освітнього закону або зупинити її дію. Тепер цієї вимоги немає?

   Я скажу так: тепер Міністр освіти та уряд України мають дійти згоди з угорцями (влада Угорщини і Петер Сійярто в тому числі має зарубати собі на носі, що на українській землі, включаючи Закарпаття, живуть не просто угорці, а українські громадяни угорського походження – примітка моя) в Україні. І навіть якщо їхня домовленість не буде повністю збігатися з минулими положеннями закону, мене вона все одно задовольнятиме. Аби лише вона задовольняла угорську меншину.

   Я ж не хочу бути більшим закарпатцем, аніж ті, хто живе на Закарпатті! Тому рішення я залишаю за ними».

   Але в цьому інтерв’ю «на висоті» виявилися самі українські журналісти, ставлячи питання про подвійне громадянство і роздачу Угорщиною орієнтовно 100 тисяч своїх паспортів українським громадянам. Ось їхнє питання: «Угорські дослідники кажуть, що люди отримують паспорти і залишають Україну, їдуть до ЄС. За останні роки кількість угорців у нас скоротилася на 20%. Вам реально цікаво, щоби Закарпаття переставало бути угорським?». Мало того, що вони не сказали Петеру Сійярто про порушення Угорщиною Конституції України наданням українським громадянам угорського громадянства та неналежне забезпечення прав угорських громадян українського походження, так вони ще й назвали Закарпаття угорським. Ау, СБУ!

                                                                                  6

   Ось ще один красномовний поступок угорського «друга» України. «Угорщина… голосувала проти виділення Україні 1 мільярда євро макрофінансової допомоги… Угорщина єдина з 28 країн ЄС, яка не підтримала рішення про фіндопомогу під час голосування в Раді ЄС», – як засвідчує повідомлення «ЄП» від 26 червня 2018 року «Угорщина єдина з країн ЄС проголосувала проти фіндопомоги Україні».

                                                                                  7

   На цьому тлі «ЄП» 27 червня 2018 року публікує статтю Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна«Не тільки саміт НАТО: про що насправді домовилися Україна та Угорщина» з досить оптимістичним настроєм щодо подальших стосунків Угорщини й України: «Більшість тих, хто коментував наші з Лілією Гриневич нещодавні консультації з угорськими колегами-міністрами та угорською громадою України, першочергову увагу звернули на те, що Будапешт облишив намір блокувати участь України в саміті НАТО (трохи неточне твердження, бо Угорщина як блокувала раніше так і продовжує блокувати, про що вчергове заявив Петер Сійярто 22 червня 2018 року після консультацій з тим же Павлом Клімкіним (дивіться вище), роботу Комісії Україна – НАТО (КУН), зокрема й під час згаданого саміту НАТО на найвищому рівні – примітка моя)

   Та головний результат цієї зустрічі, як і всього тривалого й непростого процесу переговорів, я вбачаю зовсім у іншому: ми нарешті виходимо з клінчу в суперечці щодо нового закону «Про освіту»… Натомість тепер сторони спрямували зусилля на пошук компромісів щодо того, як він буде виконуватися…

   Те, що ми зрушили з мертвої точки – справді значна перемога.

   Підкреслюю: не українська, не угорська – це наша спільна українсько-угорська перемога і важливий крок назустріч один одному.

   Майже рік українська дипломатія наполегливо переконувала угорську сторону поглянути на питання збільшення обсягів викладання української мови в школах угорської меншини не з формального, а прагматичного боку, з точки зору реальних вигод, які отримає від цього сама ж угорська громада.

   Здається, наші партнери нарешті почали розуміти, що метою Києва не є дискримінувати угорську громаду, навпаки – ми прагнемо, щоб українські угорці почувалися вдома не тільки у своєму селі чи містечку, а на всій території країни.Вільне володіння, поряд із рідною, і державною українською мовою ніяк не може дискримінувати наших угорських співгромадян.

   Натомість незнання ними української дійсно створює дискримінацію. Адже це різко обмежує можливості молодих угорців України здобувати вищу освіту й робити кар’єру у власній державі. У результаті ж це призводить до їх масового виїзду, і навіть не в Угорщину, а й в інші, багатші країни ЄС.

   Я не раз наголошував: існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між тим, що у Берегівському районі Закарпаття 75% угорських випускників не можуть скласти тест ЗНО з української, і тим, що за останні роки угорська громада скоротилася чи не на третину.

   Скажу прямо, якби ми справді хотіли позбутися угорської громади, нам треба було б робити саме те, на чому досі так наполягав Будапешт: відрізати угорську молодь від можливості вивчати державну мову.

   Але нам це справді не потрібно!

   Нам не потрібно, щоб наші угорці стали менш угорцями, забували свою мову й культуру. Навпаки, ми йдемо в Європейський Союз, а тому зацікавлені у збереженні й розвиткові типово європейського етнорізноманіття наших регіонів на кордонах з ЄС…

   Я не втомлююся наводити приклад, коли до мене підійшли два наших молодих угорських бізнесмени і попросили довести справу із законом «Про освіту» до кінця. Адже без знання української вони не змогли б навіть як слід заповнити податкову декларацію, не те що вести бізнес!..

   …абсолютна більшість людей хочуть жити спокійним і заможним життям там, де вони й живуть з діда-прадіда, тобто в Україні. Повністю поділяю їхню точку зору й вважаю обов’язком держави їм усіляко допомагати… 

   Я просто хочу нарешті розпочати виважену і сповнену взаємної поваги дискусію про те, що ми можемо і що маємо зробити для наших меншин…

   Головною ж метою дискусії має стати вироблення ефективної й комплексної державної політики щодо національних меншин...  

   І не забуваймо: якщо ми цього не зробимо, то свою справу неодмінно зробить Росія.Вона постійно влаштовуватиме провокації, аби посварити нас із сусідами, як робила це у останні місяці, підбурюючи до суперечок наших угорських друзів. А що Росія в цьому справжній мастак – ми вже не раз мали нагоду переконатися.

   Ми не маємо права допустити такий сценарій. Ні Україна, ні наші європейські партнери».

   Важко не погодитися з аргументами Павла Клімкіна. Правда, дещо дисонансом прозвучала теза щодо ситуації з НАТО через позицію Угорщини, а також неприхований оптимізм у налагоджуванні конструктивної співпраці з нею. Та найбільше кидається в око відсутність хоча б одної згадки про проблеми угорських українців зокрема і закордонних українців принаймні у сусідніх з Україною державах загалом. Міністр закордонних справ України у своїй статті та українські журналісти (вгорі про них сказано) навіть словом не згадали про забезпечення прав закордонного українства на такому ж рівні, як Україна це забезпечує для своїх національних меншин. Сумно й гидко!

                                                                                   8

   Ну, а тепер читаємо витримки із статті «Ніж у спину» від Орбана: Угорщина відновила наступ на Україну в НАТО та в ЄС», опублікованої «ЄП» 2 липня 2018 року: «Коли є компроміс – це означає, що обидві сторони зробили кроки (назустріч)». Цими словами міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто відповів на подяку журналістів ЄвроПравди за поступки в «освітніх переговорах»з Україною.

   Ми спілкувалися на Закарпатті пообіді 22 червня…

   За три дні з угорського МЗС до генсека НАТО надійшов дивний лист. У ньому Сійярто немов забув усе сказане на Закарпатті – і про діалог, і про «компроміс». Натомість угорське МЗС офіційно повідомило Альянс: зустріч під Ужгородом не мала успіху, жодної домовленості з Україною не досягнуто. А тому прем’єр Віктор Орбан на саміті НАТО в Брюсселі блокуватиме будь-яке рішення за підсумками зустрічі з Україною. Причина таких різких маневрів невідома, адже підстав для зміни позиції не було…

   Ба більше – і угорські ЗМІ, і навіть сайт уряду Угорщини у п’ятницю 22 червня написали про успішні переговори.

   Але вже у понеділок позиція змінилася на протилежну. Її Будапешт виклав у офіційному листі на ім’я генсека НАТО Єнса Столтенберга…

   Нагадаємо, жодна європейська країна не підтримала Угорщину, коли та вирішила тиснути на Україну, блокуючи зближення Києва з ЄС та НАТО…

   В Будапешті люблять повторювати фразу про «ніж у спину» від України, та історія доводить, що цей термін радше можна застосувати до дій Орбана щодо України. Угорське керівництво стрімко втрачає довіру в очах як Києва, так й інших держав-союзників… А в Україні, де політики надто часто чули неправду від Петера Сійярто, проблема довіри до угорців – ще глибша».

   Як бачимо, оптимізм Павла Клімкіна про початок виходу «з клінчу в суперечці щодо нового закону «Про освіту», спровокованої «дружньою» позицією самої Угорщини, фактично у той же самий час розбився на друзки об неправдивий цинізм Петера Сійярто!

                                                                                  9

   Наслідком неправди і тиску угорської сторони стало те, про що «ЄП повідомила» 11 липня 2018 року в своїй замітці «НАТО закликало Україну виконати вимоги «Венеціанки» щодо мови освіти»: «У рішення саміту Північноатлантичного альянсу включили пункт про потребу виконати рекомендації Венеційської комісії щодо мови освіти…

   «Стосовно закону «Про освіту», схваленого Верховною Радою в вересні 2017 року, Союзники закликають Україну повністю імплементувати рекомендації та висновки, викладені у думці Венеціанської комісії», – йдеться у документі.Цей пункт був доданий на вимогу угорської сторонни…».

   Але в НАТО, попри зухвалість Угорщини, чудово знають, що Україна твердо стоїть на позиції виконання мовно-освітянських рекомендацій ВК!

                                                                                 10

   Що ж після цього каже українська сторона?

   13 липня 2018 року Офіційне інтернет-представництво Президента України розмістило інформацію «З Україною не можна розмовляти мовою шантажу і нікому не вдасться заблокувати українську інтеграцію в НАТО – Президент», де наведено наступне твердження Президента України відносно позиції Угорщини: «…Україна буде захищати свої національні інтереси. І дії української влади, і дії українського Президента будуть виходити з національних інтересів України… Ні ззовні – я маю на увазі Росію. Ні зсередини України – жодної п’ятої колони ми не потерпимо. Ні зсередини НАТО… На моє глибоке переконання, хто буде розмовляти з нами мовою шантажу – опиниться в ізоляції сам».

   Чітка й жорстка відповідь Президента України – саме такогю має бути відповідь Глави великої європейської держави, яка до того ж дотримується норм міжнародного права, зокрема і в мовних питаннях національних меншин. Тішить, що речі названі своїми іменами, бо не можна безкінечно терпіти зухвалі та образливі витівки Угорщини по відношенню до України, оскільки така позиція Будапешта – це дійсно позиція п’ятої колони, причому російської п’ятої колони всередині НАТО і Української Держави. Тільки за цими правильними словами повинні слідувати такі ж відповідні жорсткі дії!

   Далі…

                                                                                 11

   Інтернет-видання «Главком» 20 липня 2018 року опублікувало інтерв’ю «Вадим Пристайко: Угорці намагалися не допустити президента України на саміт НАТО. Ми цього не забудемо», в якому Глава Місії України при НАТО заявив: «…ми очікували, що зустріч з Альянсом відбудеться у форматі засідання Комісії Україна–НАТО, але, як ви знаєте, цей формат був заблокований угорцями через незгоду із підходами України до викладання мов національних меншин в українських школах…Вони реально намагалися не допустити Президента України на Саміт НАТО. Ми цього не забудемо».

   Сподіваюся, що Україна та українська влада дійсно не забуде антиукраїнські дії Угорщини!

                                                                                 12

   Тепер – ще один угорський «ніж у спину» України…

   1 серпня 2018 року «ЄП» опублікувала статтю «Україна без шансів у ЄС та НАТО: деталі скандальної промови Орбана про стратегію Угорщини» із шокуючими проросійськими одкровеннями Прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, сказаними ним 28 липня 2018 року у румунському містечку Беїле-Тушнад, яке майже повністю населяють етнічні угорці: «Росія не почувається у безпеці, доки вона не оточена «буферними зонами». А отже, вона буде прагнути створювати такі «буфери» навколо себе. Україна є однією з жертв такої політики…

   Українці хочуть вирватися з російської зони впливу, не хочуть бути частиною «буферної зони», хочуть наблизитися до НАТО та ЄС і, можливо, навіть приєднатися до них – та будувати сучасну Україну. Але я не передбачаю їх членства в НАТО, і перспективи членства в ЄС – практично нульові…

   Мета росіян – повернути Україну до колишньої ситуації – не здається нереальною…   

   Сьогодні Європейський Союз проводить примітивну політику щодо Росії: санкції, грунтованіна безпекових загрозах... Так, існують країни Євросоюзу, які дійсно мають всі підстави відчувати загрозу своїй безпеці (з боку РФ). Це – країни Балтії та Польща. Їх почуття виправдані як географічно, так і історично. Та очевидно, що Угорщина не відчуває такої загрози, Словаччина, Чехія, Західна Європа теж її не відчувають. Ми повинні отримувати вигоду від розвитку двосторонніх відносин з РФ замість примітивної політики щодо неї…

   Було б краще, якби НАТО та ЄС надавали додаткові гарантії безпеки для Польщі та країн Балтії, а решта Європи мала можливість торгувати, будувати економічну співпрацю, створювати спільні сировинні, енергетичні, торговельні проекти, отримавши можливості для економічного розвитку. Замість жорсткої політики щодо Росії, Європейський Союз потребує багатогранної та адаптивної політики…

   Угорці Карпатського басейну подолали ще одну психологічну позначку: вже мільйон людей (що живуть у державах-сусідах Угорщини) підтвердили, що стали новим громадянами Угорщини».

                                                                                 13

   І ось аж 2 серпня 2018 року був оприлюднений «Коментар МЗС України щодо антиукраїнських висловлювань керівництва Угорщини» на інтернет-сторінці МЗС: «31 липня 2018 року в МЗС України був викликаний Тимчасовий повірений у справах Угорщини в Україні Ласло Пап. Угорському дипломату було висловлено рішучий протест у зв’язку з низкою недружніх кроків офіційного Будапешта стосовно України та наголошено на необхідності припинення дій, які негативно впливають на двосторонні відносини.

   Зокрема, наголошено на неприйнятності останніх заяв Прем’єр-міністра Угорщини В.Орбана щодо євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень України, які суттєво дисонують з політикою Європейського Союзу та, у значній мірі, відображають підходи країни-агресора.

   Угорському дипломату також було вручено ноту з вимогою надання офіційних роз’яснень у зв’язку із рішенням уряду Угорщини створити посаду уповноваженого міністра, відповідального за розвиток Закарпатської області та програми розвитку дитячих садків Карпатського басейну, оскільки до сфери компетенції уповноваженого віднесено частину суверенної території України.

   Незважаючи на конструктивний підхід української сторони щодо вирішення існуючих проблемних питань, останні дії Угорщини свідчать про вибір конфронтації замість співпраці і пряме втручання у внутрішні справи України».

   Що тут скажеш… Віктор Орбан свої антиукраїнські проросійські тези оприлюднив 28 липня 2018 року, Ласло Пап був викликаний до МЗС України лише 31 липня 2018 року, а Коментар Міністерства оприлюднено тільки 2 серпня 2018 року.

   Дивімось далі…

                                                                                 14

   3 серпня 2018 року на інтернет-сторінці «ЄП» з’явилася стаття «Уповноважений на конфлікт: Будапешт дав старт новому загостренню з Україною», в якій читаємо наступне: «До весни поточного року…посада звучала так: «Уповноважений (комісар) уряду Угорщини з питань співпраці Саболч-Сатмар-Березького району та Закарпаття». Тобто йшлося про співпрацю двох сусідніх прикордонних регіонів Угорщини та України.

   Відтепер назва є іншою: «Уповноважений міністра з питань розвитку Закарпаття і програми розвитку дошкільних навчальних закладів Карпатського бассейну». А щоб не було різночитань, у документі на призначення Іштвана Грежі додатково дописано (причому українською мовою!), що йдеться про розвиток Закарпатської області, а не ширшого регіону. Тобто йдеться про управління частиною суверенної території України!..     

   «Втручання сусідньої держави у наші внутрішні справи – річ неприйнятна. Ми будемо вживати всі можливі заходи дипломатичного впливу. Але спершу ми чекаємо на реакцію угорської сторони, на прийнятні пояснення і зміни. Якщо не буде реакції, на яку ми розраховуємо, якщо не буде вичерпного роз’яснення та зміни назви – Україна змушена буде реагувати жорстко, не виключаючи ймовірності заборони в’їзду. Хоча, звісно ж, ми цього не хотіли би…

   Ми це розглядаємо як ще один крок у низці деструктивних, провокаційних дій з боку Угорщини, які ми спостерігаємо останнім часом, попри нещодавній прогрес у переговорах (щодо освітньої реформи)», – заявив у коментарі «Європейській правді» Василь Боднар, заступник міністра закордонних справ, який опікується угорською проблемою».

   Попри усе сказане й зроблене Угорщиною супроти України відтоді, як офіційний Київ почав жорсткіше відстоювати свої національні інтереси в мовній сфері, українська влада все одно ще чекає… Скільки ще треба їй чекати, бо ж вона через свою безхребетність, м’якотілість чи комплекс меншовартості вже дочекалася до нинішньої ситуації!

   А як бути зі словами Президента України від 13 липня 2018 року? Адже йдеться не тільки про п’яту колону, а й про територіальні претензії Угорщини до України!

                                                                    Польський зріз

                                                                                  1

   «ЄП» 27 червня 2018 року оприлюднила інформацію «Сейм Польщі змінив скандальний закон про ІНП, але не «антибандерівські» положення», де читаємо наступне: «Сейм Польщі ухвалив зміни до оновленого закону про Інститут національної пам’яті, скасувавши статтю, що передбачає кримінальну відповідальність за приписування польському народу злочинів нацистів…

   Проект змін до закону був внесений прем’єром Польщі Матеушем Моравецьким до Сейму в середу вранці (себто 27 червня 2018 року – примітка моя) і передбачав скасування двох статей оновленого у січні закону: статті, яка передбачає кримінальну відповідальність за приписування польському народу злочинів Третього рейху і статті, яка поширює таку відповідальність навіть на іноземців… Згадка про «злочини українських націоналістів»лишається, як і відповідальність за це».

   Тобто, заперечення України навіть не бралися до уваги!

                                                                                  2

   Того ж 27 червня 2018 року «Укрінформ» опублікував повідомлення «Посольство: Зміни до закону про ІНП Польщі не задовольняють сподівань України», згідно якого Тимчасовий повірений у справах України в Польщі Василь Зварич сказав наступне: «На жаль, Сейм Польщі не скористався нинішньою доброю нагодою, щоб розглянути також ті положення, які викликають наше занепокоєння і заважають нормальній конструктивній співпраці з питань історичної пам’яті. Зміни до закону про ІНП від 26 січня викликали занепокоєння Ізраїлю, США та України. Сьогоднішнє ж голосування не задовольнило сподівань української сторони».

                                                                                  3

   Знову ж таки 27 червня 2018 року інтернет-ресурс «Польське радіо» оприлюднює замітку «Сенат ухвалив зміни до закону про Інститут національної пам’яті», де підкреслено, що «27 червня обидві палати польського парламенту, Сейм і Сенат, ухвалили зміни до закону про Інститут національної пам’яті».

                                                                                  4

   Й того ж таки 27 червня 2018 року «УП» у своєму повідомленні «Президент Польщі підписав зміни до скандального закону про ІНП» зазначає: «Президент Анджей Дуда підписав поправки до закону про Інститут національної пам’яті Польщі.Про це повідомляється на сайті президента.«Ця поправка скасовує положення про покарання тюремним строком заяви про польську співучасть в нацистських злочинах під час Другої світової війни»…».

   Поляки за один деньузаконили зміни до закону про ІНП, яких вимагали США та Ізраїль, а на вимоги України щодо неприйнятності положень про українських націоналістів і так звану «Східну Малопольщу» – споконвічні українські землі, над якими до 1939 року панувала малоімперська Польща, наплювали! Це яскраво свідчить про справжнє ставлення польської сторони до України: не встигли у Вашинґтоні й Тель-Авіві ще навіть тупнути ногою від незадоволення, висловивши його тільки словами, як Варшава з переляку в одноденний термін виконала їхні вимоги, а Київ залишила з нічим. Отак Польща «дружить» із Україною!

                                                                                  5

   В телеефірі «5-го каналу» 29 червня 2018 року у програмі «Інформаційний вечір» Віце-премєр-міністр України Павло Розенко (інтернет-сторінка «Розенко прокоментував те, що у Польщі змінили закон про ІНП, але лишили скандальну «українську» поправку») сказав: «Сам факт про внесення змін до цього закону означає, що польська група депутатів визналате, що була допущена помилка при складанні його законопроекту. Безумовно є намагання отакими уривчастими моментами згладити ситуацію. Але позиція України не змінилася. Ми – перше,не сприймаємо ті моменти, що за політичною ознакою може бути політичне переслідування лише за те, що маєштрошки іншу точку зору ніж польський політикум. І друге, безумовно термін «Східна мала Польща» мені дуже нагадує термін «Крим бил, єсть і будєт Російськім». Ми це чули 70 років. І введення в законодавство такої норми стає підставою, щоб у майбутньому колись, хоч нині польська влада про це не говорить,була можливість висунення територіальних претензій до України…

   Ми уважно стежимо за ситуацію з цим законом і ми не допустимо порушення прав українців у будь-якій точці світу. Наша позиція зрозуміла Польщі, і ми будемо далі наголошувати на нашій позиції».

   Треба не лише наголошувати словесно, а й діяти практично – жорстко та цілеспрямовано, як це робить Польща по відношенню до України, бо інакше вірні слова, що «ми не допустимо порушення прав українців у будь-якій точці світу», так і залишаться гарними словами й не більше.

                                                                                  6

   А ось, що кажуть науковці Ізраїлю про сумнозвісні зміни до закону про ІНП…

   «ЄП» 5 липня 2018 року подала інформацію «Ізраїльські історики розкритикували спільну заяву урядів Польщі та Ізраїлю», у якій сказано таке: «Ізраїльський центр пам’яті жертв Голокосту Яд Вашем обурений спільною заявою прем’єрів Польщі та Ізраїлю, яка присвячена змінам до скандального закону про Інститут національної пам'яті…

   У повідомленні Яд Вашем зазначено, що спільна заява «містить дуже проблемне формулювання, що суперечить існуючим і прийнятим історичним фактам» та ефективно підтримує наратив, який довгий час спростовували науковці. Зокрема, що польський уряд у вигнанні та підпілля в окупованій Польщі та інших місцях «невтомно намагалися перешкоджати знищенню польського єврейства».

   «Значна частина польського опору у різних рухах не тільки не допомагала євреям, але також не рідко брала активну участь у їх переслідуванні», – сказано в заяві».

   Іншими словами, під час Другої світової війни чимала частка поляків нищила євреїв, а не сприяла їм у збереженні життя, як це зараз подається у Польщі.

                                                                                  7

   А тепер ознайомимося з деякими даними українських істориків про фактичну польсько-українську війну за часів більшовицько-нацистської бійні.

   Читайте закінчення статті - Ч. 2.



Рекомендовать запись
Оцените пост:




Мої фото


Метки

Календарь
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вск
         
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Blog Live
ОБОЗ.ua